Паперовий глобус

Середня відстань між земною орбітою навколо Сонця і Сонця становить близько 150 мільйонів кілометрів (93 мільйони миль), і вона робить один оборот кожні 365,2564 середнього сонячного дня, який називають сидеральним роком. У 1990 році "Вояджер-1" зафіксував зображення Землі (темно-сині точки) з 6,4 мільярда кілометрів (4 мільярди миль). Революція робить видимий рух Сонця приблизно на 1 ° на схід відносно зірки щодня, а рух кожні 12 годин еквівалентний видимому діаметру Сонця або Місяця. Завдяки такому рухові, Землі потрібно в середньому 24 години, а це сонячний день, щоб здійснити повне обертання навколо своєї осі і дозволити Сонцю знову пройти через середнє небо. Середня швидкість земної революції становить близько 29,8 км / с (107000 км / год), і вона може проїхати 12 742 км (7 918 миль) за 7 хвилин, що еквівалентно діаметру землі; він може проїхати близько 384 000 кілометрів приблизно за 3,5 години. Відстань між Землею і Місяцем. [2] У сучасний час, час, коли перигелій і афелій Землі з’являються відповідно 3 січня та 4 липня. Через наслідки змін прецесії та параметрів орбіти ці дві дати з часом змінюватимуться. Ця зміна має циклічну особливість, якою є гіпотеза Міланковича. Зміна відстані між землею і Сонцем призводить до збільшення сонячної енергії, отриманої землею від афелію до перигелію, на 6,9%. Оскільки південна півкуля завжди стикається із Сонцем щороку в один і той же час, коли вона знаходиться близько до перигелію, південна півкуля отримує трохи більше сонячної енергії, ніж північна півкуля протягом року. Однак цей вплив набагато менший, ніж вплив нахилу осі обертання на зміну загальної енергії. Більша частина отриманої енергії поглинається морською водою, на яку припадає велика частка поверхні південної півкулі.